Cпоконвіків українська хустина була одним із найважливіших елементів народного вбрання та невід’ємною частиною української культури. І вже третій рік поспіль 7 грудня вихованці садочків Кропивницького разом з педагогами відзначають День української хустки.

        Добрі традиції не повинні зникати, і саме від батьків та вихователів залежить чи збережемо їх, чи зможемо передати наступним поколінням. Тому завдання педагогів спрямовані на те, щобпознайомити малюків з національними традиціями:навчити поважати і шанувати пам’ять предків;виховати шанобливе ставлення до свого коріння; розвинути інтерес до української народної спадщини шляхом систематичного і цілеспрямованого залучення дітей до витоків народної культури.

      Хустка – це життя… Вона пам’ять роду, його святиня. Хустка - це оберіг жінки, бо оберігає її від усього злого. Хустка здавна відігравала магічну роль. Хустина супроводжувала людину протягом усього її життя. Вона, як берегиня роду, була з нею від самого народження і до останнього подиху. Застосування хустки в домашньому побуті було досить різноманітним. Хустину використовували:

• коли в родині народжувалась дитина, а також під час обряду хрещення немовляти;

• коли юнак ішов до війська: на проводах мати обов’язково пов’язувала йому хустину, яка мала вберегти сина від усього лихого;

• коли до молодої дівчини приходив свататись парубок: вона, на знак своєї згоди, також виносила йому хустину.

        Хустка може чимало розповісти про свою господиню: дівчина вона чи заміжня жінка, ходить вона у веселощах чи горі, зібралась до роботи чи до свята. В українських жінок були святкові хустини, в яких вони ходили до церкви, і буденні, які вони одягали, коли порались по господарству.

       Молоді жінки переважно носили хустини світлих кольорів, на жінках старшого віку можна було побачити лише темні, а вдови завжди одягали тільки хустки чорного кольору.

           Вишивалися хустки шовковими нитками і лише вручну. Найбільше використовували червоний, синій, зелений та жовтий кольори. Орнамент на хустинах був здебільшого геометричний, а хустки з квітковим орнаментом (квітами рожі, волошок та гвоздик) з’явились аж у XVIII столітті. А от українські хустини з зображенням птахів можна зустріти вкрай рідко.

         Як бачите, українська хустка ― це не лише головний убір жінки, але й важлива сімейна реліквія, яку передавали з покоління в покоління. Це давній символ жіночої душі, кохання та вірності. Ось чому Всесвітній день української хустки – це не просто ще одне свято в календарі, а важливий внесок у збереження та популяризацію нашого національного надбання.

        Відроджуємо, поважаймо наші українські традиції - це генетичні скарби нашого народу, наше минуле і майбутнє…